Ілан Алон про майбутнє освіти

Автор: Євгеній Франків

Сьогоднішнім гостем KidIT є дуже цікава особистість –  професор, що працював у найкращих вузах багатьох країн, в тому числі й у Гарварді та Університеті Нью-Йорку, визнаний кращим професором року у кількох країнах, експерт з маркетингу, стратегування та франшизування міжнародного рівня. Він консультував такі компанії та організації як: Disney, USAID, Amway, CNL, Orlando International Airport та інші. Автор понад десяти книг та сотень наукових досліджень. Словом, якщо я буду продовжувати, то це забере багато часу. Вам вже, певно, цікаво почати читати інтерв’ю.
Додам лише, що з ним було так легко і приємно спілкуватись, як з другом – “на ти”, правда, це не забороняє подати інтерв’ю відповідно до етичної форми та з великою повагою до співбесідника. 
Отже, друзі, з нами спілкується Ілан Алон.

Привіт, Ілане. Дякую за можливість поспілкуватись. Перше, про що хочу запитати – це Ваш досвід роботи у різних країнах світу. Будь ласка, скажіть кілька слів про країни, в яких працювли і у яких галузях.

Я мешкав і працював у Штатах більшість свого життя, але також мав досвід викладання, консультування та життя у Ізраїлі, Німеччині, Італії, Франції, Хорватії та Китаї.

Я знаю, що в даний момент Ви живете за межами США, вірно? Чому саме Норвегія та чим там займаєтесь?

Я працюю на повну ставку професора у Норвегії, викладаю дисципліни з міжнародного бізнесу та маркетингу. Також я залучений у безперервне консультування міжнародних компаній.

фото з сайту University of Agder (Norway) – www.uia.no

Оскільки Ви відвідуєте різноманітні місця, спілкуєтесь з людьми, стикаєтесь з культурними особливостями, як себе почуваєте у цьому всьому? Чи є щось, що допомагає звикнути і відчувати себе комфортно у різних країнах та культурних середовищах?

Робота і життя у закордонних місцях є набагато ліпшою за поїздки туди у відпустку. Ти отримуєш “справжнє” уявлення про середовище, політику, економіку та суспільство. Найважливішим шляхом для інтеграції є вивчення мови, але це велика інвестиція. Я спілкуюсь китайською, на івриті, англійською та норвезькою (а ще з натяжкою шведською та датською). Вивчаючи мову ти можеш слухати місцеві новини, дивитись місцеві фільми, спілкуватись з більшим розрізом суспільства, котре не спілкується англійською. Це дає тобі більш особистісне та глибше розуміння місцевої обстановки.

Перейдемо до сфери освіти. Ви працюєте у європейському університеті, також можете спостерігати ситуацію в Азії та Північній Америці, звісно. Що ці частини світу мають спільного і якою є різниця у їх підходах?

Кожна країна має свої унікальні особливості та щось спільне з іншими. Я звик думати, що північні країни, як і штати в США є схожі, але це не так. Різні штати у США і різні Скандинавські країни мають істотні відмінності в культурі, економіці та політиці. Що спільне для нас всіх, це те, що ми є людьми і ділимось людським досвідом. Ми, загалом, всі хочемо більше, ніж можемо собі дозволити, хочемо кращого для наших дітей, хочемо безпеки і приємного оточення тощо.

Ми живемо в еру технологій. Як інституції та організації, що залучені у освіту, використовують технології, щоб покращити її ефективність? Хто має лідерство в цьому плані?

Освіта не отримала стільки переваг від технологій, скільки їх отримали інші галузі. Ми досі вчимо приблизно тим же способом, що й Конфуцій та Сократ. Так, ми використовуємо PPTs (powerpoint presentations – Є.Ф.) та Інтернет, а ще деякі університети адаптують дистанційне навчання, гібридні курси та MOOCs (massive open online courses – Є.Ф.). Але, загалом, університетська система не трансформувалась так як виробництво, торгівля чи технології які є у компаній.

…образ пострадянських економік є таким, що вони ДОСІ намагаються “виїхати” на ВЧОРАШНІХ ТЕХНОЛОГІЯХ

Як бізнес впливає на освіту і навпаки? Якою має бути хороша модель їх взаємодії на Вашу думку?

Освітня система значною мірою застаріла і віджила себе. Як я казав раніше, ми досі пропонуємо подібні методики, які були в минулому, навчання за кредити, університетські оцінювання і т.п. Але систему належить змінювати. Навчання наших дітей має бути іншим. Курси можуть бути сегментованими, викладачі можуть стати тюторами, а TedTalk як публічні лекції можуть замінити лекції університетських професорів. Емпірична освіта, така як X-culture (міжнародна освітня програма – Є.Ф.), може також замінити традційні лекції у класах. Університети можуть запропонувати дворівневі та трирівневі програми навчання із повною замінюваністю кредитів, як це пробує робити Erasmus. Насамкінець, самоосвіта і навчання через подкасти залежно від наявного часу та у вашому ритмі можуть замінити семестрову систему.  

Якщо дивитись наперед, яким є Ваш образ освіти за 20 років у глобальному масштабі? Як це виглядатиме?

Навчання за 20 років може бути більш глобалізованим, більш інтегрованим поміж країнами та інституціями, а також триватиме все життя. Робочі навички та уміння змінюються і більшість людей змінюють роботу кілька разів за одну декаду. Більшу роль гратиме навчання на роботі та післядипломна освіта.

Чи Ви були колись в Україні? Яким для Вас є образ країни на глобальній карті?

Я не був, хоча був у Росії. Образ пострадянських економік є таким, що вони досі намагаються “виїхати” на вчорашніх технологіях. Вони не є лідуючим вістрям у освіті, а їх професори не наділені навичками для конкурування у дослідженнях в глобальному масштабі. Я підозрюю, що Україна є у подібній позиції, принаймні за рівнем бізнес-освіти.

Якщо би Ви були головою міністерства освіти чи відповідного департаменту, наприклад, в Норвегії чи Штатах чи ще десь, якими були би Ваші кроки у контексті першочерговості/невідкладності?

Я би зібрав експертну панель з представників академічних кіл, бізнесу, влади і громадський сектор, попросивши їх віднайти рекомендації для кращих практик, базованих на кращому з того, що вже вперше було впроваджено по світу (наприклад Фінляндія, Сінгапур і т.д.) та передбаченні потреб майбутнього на основі їх досвіду. Потім я попрошу їх надати рекомендації та план впровадження разом з бюджетом, завданнями і цілями на наступні 5-10 років.

…розширюйте кругозір дітей:
вчіть їх музиці, мистецтву, руховій активності та спорту, читанню, математиці, мовам, класичним наукам

Кожне покоління має свої особливі риси. Діти зараз інші у своїх потребах, способі мислення, а попередні моделі освіти не працюють для них так добре. Чого думаєте, будучи батьком, вони потребують зараз? Що ми маємо робити сьогодні, аби підготувати їх до викликів майбутнього?

Діти мають навчитись як вчитись, вони повинні бути адаптивними, повинні сприймати і технології, і глобалізацію, ставати громадянами світу і бути місцевими водночас. Поділ між освіченими і неосвіченими, об’єднаними і необ’єднаними, між заможними і незабезпеченими продовжуватиме зростати.

Ви маєте неймовірну кількість активностей, в які долучені чи проектів, над якими працюєте. А чи є якісь улюблені заняття, на які подобається виділяти час?

Я люблю спорт. Оскільки нещодавно переїхав до Норвегії, то почав займатись також біговими лижами. Я дивлюсь фільми і підписаний на Netflix. Читаю кілька книжок для задоволення, адже більшість мого читання стосується роботи. Напевно, я читатиму чи писатиму приємні новели вже після виходу на пенсію.

На завершення. Є багато батьків, котрі мають малих дітей до 5-6 років. Будь ласка, скажіть кілька слів у якості поради, що би могли знадобитись їм усім у процесі виховання дітей у нашому глобальному світі.

Розширюйте кругозір дітей: вчіть їх музиці, мистецтву, руховій активності та спорту, читанню, математиці, мовам, класичним наукам. Возіть їх, щонайменше, у одну чи дві країни в рік, або більше. Подорожуйте з ними цілорічно до різних країн та регіонів світу.

Євгеній Франків

Автор в KidIT, колишній технічний директор KidIT

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

X